Арсен Дідур, виконавчий директор Спілки молочних підприємств України
Півроку війни не залишають сумнівів у тому, що поки наші доблесні ВСУ захищають країну, життєво необхідно також утримати економіку. І бізнес усіма силами намагається це робити. Всі, кому вдалося зберегти виробництво, знаходять ресурси, зберігають персонал, шукають можливості збуту, допомагають один одному і нашій Армії.
Все це на фоні закликів “зберегти економіку країни”. Тобто, наче всі розуміють, наскільки важливо повноцінне ведення бізнесу. Тому питання закордонних відряджень для чоловіків назрівало, адже економіка України інтегрована в міжнародну торгівлю і тому особисті зустрічі із зарубіжними партнерами необхідні. Довга відсутність на завойованих ринках на користь не йде, наше місце займають інші, і роблять це швидко.
Нещодавнє рішення про дозвіл виїзду чоловіків за кордон у справах бізнесу було очікуваним. Але умови, які було оголошено, особливо 200 тисяч гривень застави і заробітна плата не менше 20 тисяч гривень, м’яко кажучи, здивували. Виглядає як продаж one-way квитків заможним бізнесменам.
Виникає враження, що творці цього підходу живуть у якійсь іншій реальності. А реальність ця така, що зараз переважна більшість підприємств вимушені скорочувати зарплати, щоб зберегти персонал і продовжити роботу. І для підтримки бізнесу малим і середнім підприємствам закордонні відрядження необхідні не менше, ніж великому бізнесу. І підприємства, приміром, харчової галузі, які працюють на межі рентабельності, не можуть зараз вилучати по 200 тисяч гривень навіть на тиждень, щоб послати співробітника у відрядження. Тоді для кого і для чого створено ці умови?
Я вважаю, що зараз завданням уряду є зберегти в робочому стані якнайбільше підприємств. І не тільки великих та багатих, але й малих та середніх, які роблять суттєвий внесок в економіку країни, платять зарплати своєму персоналу та податки державі. І вони теж повинні мати можливість у разі потреби їздити за кордон і зустрічатися з партнерами для ведення переговорів та укладення угод, а не випадати з міжнародного ринку надовго через фактичну заборону виїзду при формальному його дозволі. Інакше незрозуміло – для кого і для чого ці “дозволи”.