Арсен Дідур, виконавчий директор Спілки молочних підприємств України
Економіка будь-якої країни, що вимушена відбивати напад агресора, завжди зазнає значних втрат. Україна не виключення. За оцінками аналітиків, в Україні зараз активними є приблизно 50% промислових потужностей. Варварські бомбардування та обстріли, яких зазнають наші міста та села, відтік робочої сили, порушені логістичні зв‘язки – все це, безумовно, впливає на роботу підприємств.
За час війни не всім галузям вдалося зберегти потужності та ритм роботи. Деякі вимушено скоротили виробництво через пошкоджені виробничі потужності, втративши або закривши підприємства. Аналіз, проведений фахівцями KSE, свідчить, що найбільших збитків зазнали металургія, коксохімічні та нафтопереробні підприємства, а також машинобудування.
За даними дослідження Центру економічної стратегії «на дев’ять найбільш постраждалих регіонів припадає 30% національного ВВП. За різними прогнозами падіння ВВП у 2022 році становитиме від -10% до -35-40% за умови що окуповані території не збільшаться, а активна фаза триватиме кілька місяців».
Хоча військові дії шкодять нашим аграріям не менше, ніж іншим, на фоні інших галузей аграрний сектор та переробні підприємства харчової промисловості демонструють неабияку стійкість. Нещодавно Мінагрополітики повідомило, що в Україні, попри бойові дії, вдалося засіяти 80% земель. А молокопереробникам вдалося зберегти роботу приблизно 60-70% підприємств, що особливо важливо з точки зору гарантій продовольчої безпеки.
Зараз, коли в багатьох країнах вже усвідомив загрозу голоду у світі через російську військову агресію, уряди країн, що були залежними від поставок українського зерна і кормів, почали шукати можливості підтримати своє виробництво сільськогосподарської продукції та харчових продуктів. Наприклад, Єврокомісія вже схвалила виділення урядом Іспанії 160 млн допомоги фермерам країни, які зазнають втрат через війну в Україні. Для цього Єврокомісія скористалася можливостями так званого антикризового плану (TFUE), передбаченого для таких ситуацій.
Що відбувається у нас? У нас теж робляться спроби підтримати вітчизняного виробника. Видаются постанови про зміни в оподаткуванні, спрощення звітності, є і гучні заяви про низьковідсоткові кредити.
Як ці благі наміри впроваджуються в життя? Вже зараз можна сказати, що низьковідсоткові кредити досі не вдалося отримати жодному підприємству молочної галузі. І це прикрий сюрприз. Адже зважаючи на заборгованість торговельних мереж молокозаводам, яка призводить до вимивання оборотних коштів підприємств, такі кредити стали б реальною допомогою держави. Заходи захисту свого виробництва, яких вживають заводи і у здійсненні яких могла б допомогти держава (причому без всяких витрат) також ігноруються. Ще 26 лютого було затверджено перелік критичного імпорту, тобто товарів, які Україна не має можливості виробити сама, і на які варто витратити валюту. З 26 лютого і до 12 квітня зміни в перелік вносили 15 разів і все одно якимось дивом в ньому залишаються молочні продукти, які наші заводи продовжують виробляти в обсязі, який повністю задовольняє внутрішній попит, а деяку продукцію можна і треба було б відправляти на експорт.
Спілка молочних підприємств України неодноразово надавала урядовцям своє обґрунтування молочного балансу та вимагала прибрати з переліку критичного імпорту молочні продукти, щоб зберегти валюту та підтримати галузь і вітчизняні підприємства, які у воєнний час змогли зберегти потужності і персонал та продовжують працювати, незважаючи на всі складнощі. І якщо Мінагрополітики хоча б вникає в суть проблем, Міністерство економіки, фактично, ігнорує звернення бізнесу, залишається глухим до доказів фахівців і тим самим створює додаткові складнощі, мабуть розраховуючи, що бізнес «і так викрутиться».
Окрема історія з податковими експериментами – розрекламованим добровільним запровадженням з 1 квітня 2% податку з обороту замість сплати ПДВ, податку на прибуток та земельного податку. Щоб зацікавити підприємців (у першу чергу тих, хто здійснює торговельну діяльність) у переході на єдиний податок 2%, законодавці надали платникам ЄП 2% право безмитного ввезення імпортних товарів в Україну. Окремі торговельні мережі тепер можуть скористатися наданою платникам ЄП 2% можливістю ввезення товарів на митну територію України без сплати мита й ПДВ. І, завчасно не попередивши про зміну свого податкового статусу контрагентів, перейти на спрощену систему оподаткування. В цьому випадку підприємства харчової промисловості не зможуть оперативно відреагувати і внаслідок цих змін можуть втратити частину своїх доходів.
Держава зараз у стані війни. Зрозуміло, що основні витрати – на Збройні сили і укріплення обороноздатності. Це абсолютно зрозуміло і логічно. Але ж гроші на витрати не беруться нізвідки. Їх генерує економіка. Вона забезпечує і Армію, і тил, вона є запорукою нашого швидкого відновлення після Перемоги та успішного приєднання до ЄС як достойного члена європейської родини.
Наша сильна сторона – аграрний сектор, який робить найбільший внесок в національний ВВП (10%) і займає найбільшу частку в експорті країни, 41% у 2021 році. Тому створення нормальних умов для роботи сільськогосподарських та переробних підприємств харчової промисловості – це збереження найбільш ефективного сектору, і, крім того, гарантування продовольчої безпеки.
З огляду на це, Уряд мав би з особливою обережністю, добре подумавши, вводити застосування економічних важелів спрощення і полегшення ведення аграрного та харчового бізнесу, яким зараз так само важко, як і всім, а найважче – молочникам. Бо коли ресурси бюджету обмежені, а в країні йде війна, економіка може і не витримати фінансово-податкових експериментів та розпорошення коштів по всіх галузях, незалежно від їх поточної ефективності та стійкості. Державі варто підтримати тих, хто і без її допомоги встояв і продовжує працювати, нехай і не на повну потужність. Від їх ритмічної роботи залежать і фронт, і тил.
Потрібно визначитися з пріоритетами, серед яких найперший – продовольча безпека. Тому аграрії та підприємства харчової галузі повинні постійно перебувати в зоні особливої уваги Уряду. А податківці, вводячи інновації «для всіх», хай і з найкращими намірами, могли б заздалегідь думати про специфіку різних галузей економіки, їх взаємозв’язки, і прораховувати, як їх експерименти відіб‘ються на конкретних секторах, зокрема такому специфічному як молочний. Позиція «ми ввели і тепер спостерігаємо» – не для воєнного часу. Зараз час вимагає добре продуманих рішень.