Леонід Тулуш, керівник експертно-аналітичного відділу СМПУ.
В рамках діяльності Робочої групи з питань розвитку молочної галузі при Міністерстві аграрної політики та продовольства України в режимі zoom-конференції відбулась нарада з обговорення поточної ситуації щодо ціноутворення на молочну продукцію в Україні.
Поточний стан справ в молочній індустрії
Очевидно, що кризова ситуація в молочній галузі вже виходить на новий етап ескалації, який характеризується зростанням протиріч та загостренням взаємовідносин між «партнерами» (виробниками та переробниками) з одного боку, та недостатньою ефективністю системи державного управління розвитком галузі – з іншого. Наявна цінова ситуація на ринку молока-сировини, інформація щодо якої була представлена як представниками Мінагрополітики,
так і об’єднаннями виробників та переробників молока,
фактично унеможливлює подальше функціонування молокопереробної галузі в Україні.
За інформацією Мінагрополітики, ціна молока-сировини класу екстра, наведена у європейському базисі, сягнула у листопаді-грудні 44 євроценти/кг. За інформацією Асоціації виробників молока, представленою на Молочному форумі-2021, з жовтня ціна якісного сирого молока в Україні перевищила 40 євроцентів/кг.
За даними Спілки молочних підприємств України, у листопаді-грудні ціна молока-сировини класу екстра перевищувала 42 євроценти/кг. При цьому, середній показник вартості молока сирого по країнах ЄС не перевищував у листопаді 39 євроцентів/кг, а в країнах Східної Європи був суттєво нижчим – зокрема в Польщі становив 36,7 євроцентів/кг.
Відповідно, в Україні у другому півріччі 2021 року склалась ситуація, коли представникам молокопереробки довелось працювати з наддорогою сировиною. Брати до уваги більш дешевше молоко від господарств населення не варто: по-перше, його частка у загальних обсягах закупівель молокопереробкою вже опустилась нижче 20%, по-друге, робота з таким молоком формує додаткові ризики для молокопереробника і може спровокувати додаткові витрати.
Проблеми, з якими зіштовхнулись молокопереробні підприємства
Як наслідок роботи із дорогою сировиною в умовах відкритої економіки, запас фінансової міцності у молокопереробних підприємств станом на кінець року вичерпався. В умовах нового – з 1 січня 2022 року – масштабу цін на енергоносії, молокопереробні підприємства вже не в змозі підтримувати наявний рівень цін на молоко-сировину.
Оскільки молочна галузь фактично позбавлена державної підтримки – принаймні, хоча б віддалено зіставним з європейським її рівнем – то колишня гордість вітчизняного харчопрому нині фактично поставлена на межу виживання.
Відповідно, менеджмент значної частини молокопереробних заводів у даний час поставлений перед вибором: або призупиняти діяльність, щоб не множити збитки на кожній тоні закупленого молока, або спробувати домовитись про більш прийнятний рівень ціни на молочну сировину – з огляду на купівельну спроможність українців та ціни імпортних молокопродуктів, якими вже й так заповнені полиці вітчизняних супермаркетів.
Зростання цін на молоко продукцію – для забезпечення необхідного рівня рентабельності переробки – вже не є варіантом, адже в такому випадку торговим мережам буде доцільніше працювати з імпортними молокопродуктами – оборот буде швидшим.
В наявних умовах перспективи молочної галузі в Україні виглядають досить невтішними – особливо на фоні тієї уваги з боку держави, яка приділяється молочній галузі в країнах-імпортерах молокопродуктів в Україну (Польщі, Німеччині, Білорусі тощо).
В цьому контексті можна констатувати, що нинішній стан молочної галузі в Україні та наявна «війна» (зі слів окремих зацікавлених асоціацій) між виробниками та переробниками молока є результатам бездіяльності держави.
Позиція відносно того, що будь-яка індустрія повинна обходитись своїми силами та внутрішніми резервами, що невидима рука (чи нога – для стусана під зад, на вихід) ринку все відрегулює, не є конструктивною і довела свою недієздатність.
Особливо це стосується ситуації, коли в країнах-імпортерах молокопродуктів в Україну, до «невидимої» руки додається ще й видима рука держави – тоді в дві руки виходить набагато краще врегулювати наявні проблеми розвитку.
Наслідки високих цін на молоко-сировину в умовах відсутності належного митно-тарифного захисту внутрішнього ринку
Відповідно, молокопереробка в останні півтора року фактично виступала донором для молочного скотарства, віддаючи у закупівельній ціні молока частину власного прибутку, який був необхідний для забезпечення розвитку – в частині технічного переоснащення переробних потужностей та підвищення ефективності молокопереробки.
Можна цілком доречно вказувати на неналежну технологічну оснащеність вітчизняної молокопереробки, яка негативно впливає на продуктивність відповідних процесів.
Але тією ж мірою ця проблема стосується і вітчизняного молочного скотарства, на чому наголошують провідні експерти в даній галузі.
Молочне скотарство ще донедавна в більшості випадків розглядалось як соціальний проект, соціальний доважок до високомаржинального рослинництва – для отримання більше соціального, ніж економічного «вихлопу» для власників.
Як наслідок, галузь молочного скотарства розвивалась переважно по залишковому принципу, без належної стратегії розвитку та відповідного інвестиційного забезпечення. Більшість наявних підходів до ведення молочного бізнесу потребують удосконалення – на це чітко вказують експерти галузі, які наголошують на необхідності роботи у напрямку оптимізацією собівартості виробництва молока.
З огляду на наявний дефіцит молока-сировини на вітчизняному ринку, переробні підприємства в гонитві за необхідним ресурсом донедавна готові були оплачувати недостатню ефективність молочного скотарства у вигляді завищених цінників на молоко-сировину.
Це, в кінцевому підсумку, відображалось на ціні молокопродуктів на полицях супермаркетів – усе оплачував вітчизняний споживач зі своїх доходів.
Плюс в останні роки різко «випав» приватний сектор з його дешевим молоком, яким можна було «розбавити» – для економіки – «індустріальне» молоко. Нині все більше заводів переорієнтовуються на якісну молокосировину, що автоматично здорожує їх продукцію, адже такі вимоги щодо безпечності молокопродуктів і за цим перспектива.
Наслідки євроінтеграційних процесів для молокопереробної галузі
Відкриття вітчизняного молочного ринку – на виконання умов Угоди про співпрацю з ЄС – відразу окреслило наявні проблеми з ефективністю молочної галузі України. Від відкриття ринку виграв споживач, натомість інші учасники молочного ринку очікувано програли, оскільки виявились до цього не готовими.
В умовах наднизького рівня митних тарифів на молокопродукти вже відсутня можливість накручувати ціни, покриваючи у такий спосіб недостатню ефективність процесів виробництва та переробки молока.
З 1 січня 2022 відбулось подальше зниження ставок ввізного мита на окремі види молокопродуктів – це робить імпорту молокопродукцію ще більш доступною за ціною, особливо в умовах ревальвації гривні, яка спостерігалась восени минулого року.
В умовах чи не найвищого в Європі рівня цін на молоко-сировину, що забезпечує більш-менш пристойну рентабельність молочного бізнесу у високо-продуктивних господарствах, у молокопереробки вже фактично вичерпані можливості для подальшого функціонування – про розвиток вже не йдеться.
Перспективні шляхи врегулювання проблемної ситуації
Призупинення діяльності окремими суб’єктами молокопереробки автоматично змінить баланс на ринку молока-сировини – з дефіцитного стану він може перейти в інший стан. Це відразу позначиться на рівні закупівельної ціни молока-сировини та доцільності ведення діяльності у сфері молочного скотарства окремими суб’єктами з недостатнім рівнем продуктивності.
Адже молоко сире не є кінцевим продуктом і потребує промислової його переробки. В цьому контексті недарма говорять про те, що виробники і переробники молока знаходяться в одному човні. Якщо одні будуть розкачувати його з одного боку, то на іншому боці буде втрачений необхідний баланс – внаслідок чого потонуть всі.
У 2021 році ціни на молочну продукцію зростали значно нижчими темпами, ніж ціни на молоко-сировину. Останні з червня по листопад зросли майже на 13%, тоді як ціни на молокопродукти – лише на 7%. Це є свідченням того, що зростання цін на молочну продукцію вже не можливе – вони сягнули стелі з огляду на їх європейський рівень.
Єдиним виходом з даної ситуації вбачається реалізація заходів державного фінансового регулювання в рамках розробленого стратегічного програмного документа – Державної програми розвитку молочної галузі. Насамперед, це стосується державної фінансової підтримки розвитку молочної галузі. яка б спрямовувалась на здешевлення молочної сировини в Україні, в тому числі й за рахунок підвищення продуктивності молочного скотарства та реалізації інших заходів щодо зниження собівартості його виробництва.
В цьому контексті 2022 рік буде показовим – або ситуація дещо відійде від критичної точки, або з дна можуть постукати і обсяги промислової переробки, а з часом – і виробництва молока у сегменті сільгосппідприємств, різко знизяться, сформувавши загрози для продовольчої безпеки країни за ключовим продуктом харчування.