Леонід Тулуш, керівник експертно-аналітичної служби Спілки молочних підприємств України, завідувач відділу фінансово-кредитної та податкової політики ННЦ ІАЕ
Взяв участь у роботі Всеукраїнського круглого столу «Фінансовий механізм стимулювання розвитку виробництва та переробки молока в Україні в умовах воєнного стану», який відбувся в Національному університеті біоресурсів та природокористування України (НУБІП) і зібрав небайдужих до відродження молокопродуктового підкомплексу АПК України.
В рамках роботи Круглого столу обговорили актуальні питання функціонування молокопереробного підкомплексу АПК України, а також оцінили перспективи та можливості державної фінансової підтримки розвитку виробництва та переробки молока в Україні в умовах воєнного стану.
Моя доповідь була присвячена ретроспективі та актуальним питанням державного фінансового стимулювання молоко-продуктового підкомплексу АПК України. Варто відзначити, що десять років назад держава застосовувала цілий арсенал інструментів державної фінансової підтримки галузі – від режимів ПДВ-дотацій та ПДВ-акумуляції до низки програм бюджетного фінансування розвитку молочного скотарства. З 2014 року окремі діячі почали активно переконувати, що агропромисловий комплекс може розвиватись й без державної підтримки – лише за рахунок впровадження сучасних аграрних технологій та підвищення ефективності бізнес-процесів.
В теорії ідея виглядала привабливо, але вона не витримала «перевірку практикою». З того часу й розпочався занепад молочної галузі, який продовжується і нині. Також в цьому контексті варто пригадали й так званий «договір» 2015 року між органами державного фінансового управління та суб’єктами аграрного бізнесу, відповідно до якого держава зобов’язувалась виділяти належні обсяги бюджетної підтримки для трудомістких галузей сільського господарства, продукція яких орієнтована переважно на внутрішній ринок, після скасування режиму ПДВ-акумуляції. Проте, відповідна домовленість вже через декілька років була державою забута.
Цього року обсяги виробництва молока в Україні (очікуване значення – 7,3 млн т) будуть:
– вдвічі меншими показника Польщі (при цьому, що ще у 2016 році український показник складав 81 % від польського);
– меншими (вперше в історії) за показник Білорусі (на понад 9 %); минулого року обсяги виробництва в країнах були майже однаковими – близько 7,8 млн т.
Цього року суттєво знизиться показник споживання молока на душу населення в Україні (минулого року його вдалося утримати за рахунок значного відтоку населення). Українці будуть повертатись додому, але вдома не буде достатньо молоко-сировини для належного їх продовольчого забезпечення.
При цьому необхідно розуміти, що корова – це не курка і не свиня, процес її відтворення досить тривалий і перевищує 2 роки. Відповідно, швидке нарощування поголів’я є неможливим – на це підуть роки. У своїй доповіді зазначив, що для подолання кризових явищ, які наразі фіксуються в молокопродуктовому підкомплексі, необхідно вжити комплекс невідкладних заходів державного фінансового стимулювання збільшення обсягів виробництва молоко-сировини в Україні, усунення наявного її дефіциту, підвищення зацікавленості суб’єктів аграрного бізнесу у здійсненні діяльності у секторі молочного скотарства, пожвавлення інвестиційної активності у сфері молокопереробки для підвищення конкурентоспроможності вітчизняних молокопродуктів.