З початку лютого більшість молокозаводів скоротила закупівельні ціни на сире молоко в середньому до 14 грн/кг (тут і далі ціна вказана без ПДВ). І це не межа — аналітики очікують подальшого скорочення до 12 грн/кг, а в деякі періоди — і до 10-11 грн/кг. Це болючий досвід для виробників молока, котрі ще в 2023-2024 рр. реалізовували сировину за 20-23 грн/кг. Особливо в таких умовах страждають малі ферми, в яких взагалі не залишається шансів працювати в «плюс» і утримати поголів’я.
Так, в третьому кварталі 2026 року очікується деяке глобальне пожвавлення ринку. Але просто перечекати кризу, скоріш за все, не вдасться. В українському молочному скотарстві одночасно накопичилось стільки проблем, що для їх вирішення знадобиться перебудова ринку. Чого чекає молочний бізнес в найближчий рік — в огляді Latifundist.com.
Проблема не лише в низьких закупівельних цінах (хоча і в них теж)
Минулого тижня гендиректор «Асоціації виробників молока» (АВМ) Ганна Лавренюк в коментарі виданню зазначила, що 14 грн/кг — межа для багатьох малих та середніх ферм. Вони чекають позитивних сигналів ринку у березні. Якщо ситуація не покращиться, багато підприємств просто відмовляться сіяти кукурудзу на силос, догодують худобу запасами кормів, а далі зупинять роботу ферм і здадуть корів на м’ясокомбінат.
Її коментар викликав жваву дискусію на Facebook сторінці видання. Відвідувачі нарікають на засилля імпортної молочної продукції з ЄС, підозрюють молокозаводи в картельній змові. Дехто зауважує, що тимчасова зупинка ферм неможлива, а ті аграрії, хто відмовиться від худоби, більше не повернеться в тваринництво.
«Думаю, мінімізують витрати на годівлю, утримання, відтворення. Таким чином знизять валову продуктивність поголівʼя. І потім по ситуації або підуть на вибраковку частини поголів’я, або відновлять. Але по 10 грн/кг молоко все рівно не будемо продавати! Чи буде за що заготовляти корми на наступний рік?», — пише один з учасників дискусії.
В Україні вже склалась критична ситуація в молочній галузі, пише в Facebook генеральний директор «Альфа Фуд Імпекс» Максим Залізняк. Останні десять років він попереджав про поступове згортання української молокопереробки, але зараз «цунамі» кризи докотилось до фундаменту галузі — виробництва сирого молока.
«За оцінками ринку, господарства на 100–200 корів здебільшого працюють зі збитками. На товарних фермах з 1000+ корів, операційна діяльність балансує на межі точки беззбитковості. Структурні зміни можуть зміцнити позиції операторів ринку сьогодні і закласти фундамент майбутнього. Наприклад, злиття і концентрація бізнесу виробництва молока і його переробки»
Фермеру з сотнею-двома голів ВРХ дуже складно працювати в таких умовах, погоджуються всі наші співрозмовники. Закупівельні ціни переробників на сире молоко нижчі точки беззбитковості ферми, підтверджує голова ФГ «Фортуна-2015» та сімейної ферми Катерина Скрильник. Ще рік тому в господарстві на Полтавщині було понад сто корів, з яких понад 40 дійних, тоді як зараз — 15.
«Якщо рахувати прибутковість ферми лише за ціною молока, ми б уже давно бути банкрутами. Нас рятує, що ми крафтовики, виробляємо кілька видів сиру. Також вигодовуємо бичків, і десь раз на півтора року продаємо партії на м’ясокомбінат. Це дає нам фундамент під посівну. Якби продавали сировину на молзавод, уже давно треба було закриватись»
Також власниця ферми називає ряд супутніх факторів, які витягують з бізнесу кошти або заважають працювати:
- З 1 січня 2026 року в Україні діють нові вимоги до благополуччя тварин. Це гуманна ініціатива, але і звичайні місця утримання ВРХ можуть окупатись десяток років, тоді як з новими вимогами цей термін зростає ще більше;
- Неможливість оновити техніку. Середній комбайн для господарства десятками дійних корів економічно нерентабельний у горизонті життя господарства;
- Вимушене використання генераторів через російські атаки. Незалежно від того, чи доїться корова, від генератора мають працювати холодильники, водонагрівачі, освітлення тощо. Це обходиться мінімум вдвічі дорожче за електрику з мережі;
- Недоступність кредитів. За два роки доступність держпідтримки по «5-7-9%» значно погіршилась, і на посівну щосезону треба вишукувати кошти;
- Складність заміни поголів’я. Високопродуктивна племінна корова коштує €3-4 тис., нетель — €2,5-3,5 тис., але реальна окупність такої корови неочевидна через дешеве молоко;
- Зміна клімату, яка досягла Полтавської області. Торік через посуху не вдалось нормально зібрати сінокоси, а жито, яке заготовлювали на зерно, в результаті пішло на солому. Також менш стабільним стає вирощування кукурудзи на силос.
Взаємодія з державою має ще ряд складнощів, крім швидкої євроінтеграції. Наприклад, з ДАР. Держава закладає 50 тис. грн компенсації за придбану тварину, але в реальності реєстр або не дозволяє подати заяву на держпідтримку, або дія програми закінчується через вичерпання бюджету.
Є питання і до системи дотацій та змін в роботі держорганів. Катерина Скрильник намагалась у 2025 році оформити через ДАР кредит на 1 млн грн, вже витратила час і кошти на оформлення документів. Але через ліквідацію Мінагрополітики програму тимчасово зупинили, а кредит так і не вдалося взяти.
Бронювання працівників — інша критична проблема, яка торкнулась і її господарства, і деяких більших ферм та переробників. Її ферма не відповідає умовам критичності для агросектору, що дуже ускладнює кадрове питання.
Серед переваг молочного скотарства вона згадує хіба що власні природні добрива, отримані на фермі. Але сукупність цих факторів змушує сімейні та невеликі скотарські господарства позбавлятись худоби. В їх селі Бутенки з довоєнним населенням близько 2000 жителів, зараз не більше 100 дійних корів. Кілька років тому їх було близько 500.
У відновлення галузі після третього кварталу 2026 року вона теж не вірить: вже відомо, що подорожчає енергія за промисловим тарифом, подорожчає пальне, продовжаться проблеми з бронюванням тощо. Невизначеними залишаються і перспективи завершення війни.
«Тварин інтенсивно ліквідовують не лише через ціну молока. Люди просто позбавляються ризиків, бо тепер діють нові правила благополуччя тварин, і в малих виробників можуть початись проблеми з екологами, з Держспоживслужбою. Ще люди бояться війни. Ми недалеко від Дніпропетровської області, і дехто вже оцінює військові ризики, що худоба — це той пункт, який обмежує тобі рухи»
Навіть 12 грн/кг — не межа
Закупівельні ціни на сире молоко зараз тримаються на рівні €0,27/кг (14 грн/кг), і цілком можуть просісти аж до €0,2 (10-11 грн/кг), розповідає Дмитро Соломаха, директор господарства «Перемога» в Черкаській області. Він нагадує, що в листопаді-грудні 2024 року, коли масло в ЄС коштувало понад €7 тис./т, молокозаводи платили українському виробнику 21 грн/кг за сировину.
Трохи більше ніж за рік масло, сухе молоко та сири подешевшали на біржі вдвічі, тому і сировина має з часом пропорційно просісти в ціні. Важливо, що вартість сирого молока в Україні реагує на зміни на глобальній молочній біржі з «лагом» в 3-6 місяців. Тому коли літом 2025 року біржа обвалилася, в Україні цього не відчули. І навпаки: якщо світові ціни на біржі почнуть рости в березні 2026 року, в Україні стане легше займатись скотарством не раніше серпня-вересня.
«Я знав, і колегам казав, що ми на порозі великого обвалу. Орієнтир — ціна сирого молока на споті в ЄС. Ще в жовтні спотове молоко там брали по €0,2-0,25/кг. Це рівень, обвалу до якого я очікував в Україні. Зараз воно так і відбувається»
Він пояснює падіння цін значним перевиробництвом, коли після дефіциту сировини в 2024 році агробізнес масово пішов в молочне скотарство. Поки ні в ЄС, ні в Україні не видно пригальмовування ринку, щоб ціни повернулись до росту, поки споживач «доїсть» складські запаси продукції. Натомість всього за три місяці, з жовтня-листопада по лютий, виробництво сирого молока виросло на 5%, подовжуючи кризу.
Підприємство «Красногірське» в Черкаській області має 500 дійних корів — це якраз посередині між фермою та індустріальним виробником, розповіла співвласниця компанії Ольга Полозова. Для них ціна 14 грн/кг вже давно нижча за поріг беззбитковості. За її словами, зараз переробник має кращі позиції, ніж фермер. Він має можливість міняти постачальників, тоді як у фермера нема кооперативного заводу, на який можна гарантовано збувати сире молоко.
Також вона підозрює переробників у спільній змові щодо зниження цін.
«Я входжу в АВМ і спілкуюсь з його учасниками. Я можу говорити, що це (систематичне зниження закупівельних цін — ред.) — не єдиного заводу позиція, це спільна позиція заводів-переробників. Коли наше підприємство отримує одне повідомлення про зниження ціни, одночасно в групу асоціації приходить ще 10-15 (аналогічних — ред.) повідомлень від інших господарств і переробників. Тобто це настільки очевидно, що це домовленості, що навіть немає про що говорити»
Мова йде не про змову заводів, а про світові тренди, за яких 12 грн/кг — абсолютно реальний варіант розвитку подій, наголошує виконавчий директор «Спілки молочних підприємств України» (СМПУ) Арсен Дідур. Існуючий дисбаланс пропозиції наклався на зупинку автономних торгівельних преференцій на продукцію українського АПК в Євросоюзі в червні 2025 року, а також на наступний перегляд квот. Додатково на ситуацію вплинули зміни митної політики ЄС у торгівлі з Китаєм та США, а також підписання угоди про вільну торгівлю з МЕРКОСУР, у сукупності ці фактори спричинили такі цінові коливання в Україні.
В таких умовах найголовніше — зберегти конкурентоспроможність української молочної продукції не лише на ринку ЄС, а і в країнах Африки та Азії, де Україна конкурує з Новою Зеландією, Китаєм, південноамериканськими країнами, уточнює він.
«14 грн/кг — межа, з якою можуть працювати заводи-виробники свіжої молочної продукції, які теж знаходяться під тиском імпорту і 80% часу працюють на власній генерації. 12 грн/кг також може бути, але ця ціна, скоріш за все, буде мати сезонний фактор. Це ціна, яка буде витримуватись для виробництва біржових продуктів, таких як масло або сухе молоко»
Він нагадує, що ключовий європейський кооператив FrieslandCampina на лютий виставив закупівельну ціну на рівні €0,39/кг, тобто на 10% нижче грудня 2025 року та на 31% нижче червня-липня минулого року. У перерахунку на український базис вмісту жиру та білка це становить 16,2 грн/кг. Натомість спотові ціни на сире молоко наприкінці січня в Нідерландах склали €0,16 кг, або менше 8,5 грн/кг у перерахунку на український базис.
У США, Новій Зеландії та країнах МЕРКОСУР у січні закупівельні ціни теж були співставні з українськими — €0,33/кг (€0,29 грн/кг за українським базисом, тоді як в Україні на початку лютого — менше ніж €0,28). Проте і такий рівень цін буде непідйомним для неефективних ферм, і ринок покине частина учасників.
«Торік багато операторів переробки не витримали конкуренцію, і вийшли з ринку. Вони не займалися модернізацією, не вводили нові продукти. Аналогічна ситуація буде з виробниками молока в 2026 році. Якщо бізнес і надалі сприйматиме ферму як додаток до рослинництва, не нарощуючи ефективність — значна їх частина закриється. Залишаться ті, хто здатен конкурувати — якщо не з європейськими гігантами, то принаймні з дотаційними дрібнотоварними виробниками ЄС»
Погані новини для малих ферм
У невеликих ферм на 100-200 голів шансів успішно пройти кризу майже немає, підкреслює Дмитро Соломаха. У найближчі 6–12 місяців ринок частково «очиститься» від дрібних виробників. Однак низькі закупівельні ціни не обов’язково значать закриття ферм і масовий продаж худоби на м’ясокомбінати.
«Промислові виробники і холдинги рахують гроші. Невеликі виробники, як правило, гроші не рахують. Cкотарство генерує їм збитки, які перекривають продаєем зерна. Тут є своя логіка, бо корови — не кури, які ростуть за 40 днів, і не свині, які ростуть 8 місяців. Корова роздоюється до 40 літрів на добу на другу-третю лактацію, коли їй вже 3-4 роки. Фермер роками важко набирав своє поголів’я, і триматиме його до останнього»
Він нагадує, що укрупнення ферм продовжує залишатись світовою тенденцією. В США за останні десять років кількість ферм зменшилась вдвічі. При цьому втричі скоротилось число господарств з поголів’ям до 500 дійних корів, і на третину — до 2000 корів. Натомість кількість ферм з понад 2500 корів виросла на 5%.
Тому він радить невеликим молочним фермам шукати свою крафтову чи органічну нішу. Є сенс заходити у власну переробку, де покупцем буде не молокозавод, а кінцевий споживач, готовий платити за нішевий продукт.
Особливо не допоможе малому виробнику і об’єднання в кооперативи, констатує Арсен Дідур. Робота в кооперативі покращує адміністрування ферм, але не їхню економіку. Навіть коли малі ферми об’єднуються в кооператив, щоб запропонувати переробнику велику партію молока, вони не стають фінансово ефективними.
Найбільше шансів пережити кризу в комбінації крупного виробника молока і переробника, коли вони домовляються про співпрацю мінімум на півроку, і в цей час шукають нові ринки збуту за кордоном.
«Треба прийняти як факт, що криза триватиме пів року-рік, а не переконувати себе, що саме в вас ситуація найгірша. Очевидно, всім доведеться попрацювати над витратами та ефективністю. Так, фермеру зараз складніше, ніж умовному польському кооперативу Mlekovita, який розвивався за рахунок дотацій, держпідтримки та кредитів. Попри це, виробникам і переробникам все одно доведеться кооперуватися»
Скільки треба корів для прибутковості?
Фермам з великим поголів’ям досі вдається «розмивати» виробничі затрати на великий масштаб. Дмитро Соломаха наводить приклад підприємства з 4000 дійних корів в південних областях, в яких досі собівартість менша за закупівельну ціну, тому там досі непогано заробляють і при 14 грн/кг. Натомість 1100 корів вже дає «Перемозі» 36 тис. грн збитку на добу, або приблизно 1 млн грн збитку щомісяця.
Підприємство вже підготувало список на вибраковку з 15% старих малопродуктивних корів, з хронічними хворобами тощо. Найближчого місяця 100-150 корів планують відправити на м’ясокомбінат. Це дозволить зменшити валове виробництво молока на 10%, але покращить середній надій на корову і оздоровить економіку ферми.
Дмитро Соломаха пояснює: прямі витрати на відгодівлю корови в собівартості сирого молока — 10 грн/кг. Точніше, дійна корова «годує» не лише себе, а і сухостійну корову на останньому триместрі вагітності, а також ремонтну телицю, яка зайде на її місце за 3 роки. Тобто відгодівля дійної корови з надоєм 40 л/доба коштує 270 грн в день, а в перерахунку на собівартість молока — 7 грн/кг. Ще 3 грн/кг — це затрати на корм для телиць і сухостою.
Інша суттєва стаття витрат — оплата праці, це ще 2,5 грн/кг. Йдеться не лише про операторів доїння, скотарів і телятників, а й про енергетиків та слюсарів, які обслуговують генератори та обладнання ферми.
Наступна компонента витрат — електроенергія і дизпаливо, 1,7 грн/кг. Зараз 1,2 грн/кг йде на паливо для тракторів і генераторів, лише власне енергозабезпечення споживає до тонни дизпалива на добу. Мережева електроенергія — це ще 0,5 грн/кг, в ті години, коли вона подається.
«От ми і «вилізли» з 14 грн/кг. Не забуваємо осіменіння, лікування, ветпрепарати, гормони, вакцини. Їдальня для працівників, обладнання, господарські споруди, все інше. Ось воно гамузом і набирається 15,2-15,3 грн/кг в нашому випадку. У «великих хлопців» з 2-3-5 тис. дійних корів точка беззбитковості може бути 13-14 грн/кг завдяки масштабу»
Проте якщо додати фінансову складову, господарство вже перебуває в глибоких збитках. Йому необхідно обслуговувати кредит за програмою «5–7–9%», узятий на початку війни, сплачувати податки та підтримувати оборотний капітал. Тому щомісяця доводиться додатково продавати зерно й дотувати тваринництво прибутками з рослинництва.
«Історія насправді дуже складна. Якщо молзаводи думають, що треба нас зараз пошвидше урізати до 12 грн/кг, щоб їм легше було конкурувати на зовнішніх ринках нашим коштом — я скажу наслідки. При 14 грн/кг мені треба вирізати 10-15% корів, а при 12 грн/кг — вже 30-40%. Якщо загнати фермерів у збитки і порізати третину чи половину корів — ми всі потім років п’ять будемо «вихаркувати» ці місяці дешевого молока», — попереджує Дмитро Соломаха.
Молочний ринок зараз дуже «повільний», тому не факт, що криза закінчиться за рік, додає директор підприємства. Найімовірніше, ринок не відновиться, поки поголів’я не буде фізично зменшене на 20% в ЄС та Україні. При цьому немає різниці, чи фермер виріже 30% малопродуктивних корів, чи 10% найпродуктивніших. Криза мине лише коли впаде валове виробництво.
«До наступної весни нам варто запастися терпінням, ресурсами й силами, щоб далі працювати над собівартістю, оптимізуватися та втриматися на плаву. Це звичайна «цінова синусоїда» — ринок відновиться, і через 2–3 роки ціна знову може перевищити 20 грн/кг. Тоді заводи знову обриватимуть мені телефон, як у листопаді 2024 року. Ті, хто вистоїть зараз, зможуть частково компенсувати нинішні збитки в майбутньому», — констатує директор господарства.
Привід для невеликого оптимізму — непередбачувана поведінка населення країн, що розвиваються, додає він. Коли на такі ринки виходить дешеве масло і сухе молоко, найбідніші країни Азії та Африки активізують закупівлі. Їхнє населення при високих цінах споживає мало молочних продуктів, тоді як при низьких може дозволити собі більше при тих самих доходах. Гіпотетично, саме вони можуть компенсувати надлишок пропозиції молочних продуктів. Проте не факт, що це надлишкове споживання на глобальному ринку припаде саме на Україну і врятує українського виробника.