Рівень цін на молоко-сировину в Україні суттєво перевищує середній показник по країнах ЄС

З початку 2021 року ціни на молоко-сировину в Україні почали суттєво перевищувати відповідний їх рівень у східноєвропейських країнах-членах ЄС.

Як видно із рис. 1, рівень цін на молоко-сировину в Україні нині суттєво перевищує відповідний рівень цін, що сформувався в країнах Східної Європи, а також і в середньому по ЄС. Зокрема, в Угорщині, Латвії, Словаччині ціни на молоко-сировину не перевищують 32,0 €/100 кг, в Польщі – 33,5 €/100 кг, залишаючись відносно стабільними у 2021 році.

Натомість ціни на молоко-сировину в Україні, розраховані в євро, суттєво виросли у другій половині 2021 р.: з 35 €/100 кг у квітні-травні до понад 40,0 €/100 кг у вересні та понад 41,5 €/100 кг у жовтні.

Отже, ціни на молоко-сировину в Україні, визначені в євро, з червня по жовтень 2021 р. – тобто за останні п’ять місяців – зросли більш як на 16 %.

Як видно з даних рис. 2, якщо у першій половині 2021 р. закупівельні ціни на молоко-сировину ґатунку екстра в Україні були практично ідентичними із середніми цінами в ЄС, то у другій половині вже стали їх суттєво перевищувати: у серпні на 7 %, у вересні на 8 %, у жовтні майже на 12 %.

Перевищення рівня цін на молоко-сировину в Україні у вересні склало:

– над рівнем цін у Польщі – понад 18 %

– над рівнем цін у Латвії – майже 23 %

– над рівнем цін у Білорусі – понад 31 %

У жовтні 2021 р. розрив у цінах збільшився, автоматично знизивши конкурентоспроможність вітчизняної молочної продукції.

Отже, ціна молоко-сировини у жовтні 2021 р. в Україні в середньому більш як на чверть перевищувала відповідний рівень цін в сусідніх країнах – країнах, які активно експортують свою молочну продукцію на український ринок.

Така ситуація зумовлена в першу чергу відсутністю дієвих заходів державної підтримки розвитку молочної галузі в Україні на тлі політики державного протекціонізму даної галузі в сусідніх країнах. Адже європейська політика держпідтримки дозволяє стримувати рівень цін на молоко-сировину на прийнятному рівні за рахунок того, що частина витрат виробників молока компенсується за рахунок прямих бюджетних виплат.

З огляду на це, виникає запитання: як можна досягати ефективності в молокопереробній галузі, якщо ціна вхідного ресурсу є на чверть вищою, ніж у конкурентів, а купівельна спроможність населення та засилля імпорту не дає можливості підняти рівень цін на молочну продукцію на відповідну частку?

Адже будь-яке зростання ціни автоматично послаблює конкурентоспроможність вітчизняних молокопродуктів, а особливо в умовах ревальвації гривні та фактично відсутності митних бар’єрів.

Молокопереробні підприємства нині фактично опинились у лещатах:

– з одного боку стрімко зростають ціни на молоко-сировину

– з іншого боку низька купівельна спроможність населення та  наявність дешевшого імпорту в умовах відсутності застосування заходів митно-тарифного регулювання фактично унеможливлює різкі рухи вгору при формуванні цін на молочну продукцію.

В таких умовах переробні підприємства працюють з низькою маржинальністю, проте відповідний процес не може бути довготривалим. Адже недоотримання прибутку буде провокувати відтік капіталу з галузі та відлякувати потенційних інвесторів від здійснення інвестицій в галузь.

Державі саме час вжити заходів фінансового регулювання та підвищити обсяги державної підтримки молочної галузі для збереження належного рівня продовольчої безпеки по молочній продукції за рахунок внутрішнього виробництва.

Леонід Тулуш

Керівник експертно-аналітичного відділу СМПУ