Валентин Запорощук, голова Наглядової Ради ПрАТ«Ічнянський молочно-консервний комбінат».
Перш ніж говорити про те, в якому стані опинилася наша молочна галузь, поглянемо, що відбувалося в молочному скотарстві та переробці з часів отримання нашою державою незалежності.
Про першопричини занепаду галузі
Якщо взяти перші роки незалежності, то на той час виробництво молока в Україні складало близько 25 мільйонів тонн на рік, з яких приблизно 19 мільйонів тонн вироблялося на колгоспних фермах, а 6 мільйонів тонн – сільським населенням. У ті важкі часи, за рахунок утримання корови та продажу молока люди, можна сказати, виживали. З того часу кількість ферм постійно скорочувалася, населення продовжувало утримувати корів. Зараз, через 30 років, Україна виробляє 9 мільйонів тонн молока на рік, з них до 3 мільйонів тонн – це молоко сільгосппідприємств, а 6 мільйонів тонн – це, як і 30 років тому, молоко від населення.
У ті ж самі 90-ті сусідня Польща активно створювала молочні кооперативи і вводила виробництво молока в цивілізовані рамки. Що дало їй можливість розвинути свою молочну галузь і стати потужним європейським експортером.
В Україні цього не відбулося. Через те, що з питання молочного скотарства часто робили політику і керівництво держави не приділяло галузі належної уваги, тепер ми й виробляємо всього 9 мільйонів тонн молока. Але справа навіть не в кількості, а в якості молока. Маю на увазі молоко, що виробляється господарствами населення. Було прийнято закон, який визнає це молоко несортовим. А це означає, що якщо переробник і візьме таке молоко у переробку, то продукцію, яку він з нього зробить, він не зможе продати. Не отримає сертифікації для експорту, приміром, до ЄС. Та й в Україні є труднощі з продажем такої продукції.
Зараз робляться тільки перші кроки на тому шляху, який вже пройшла Польща: створюються сімейні молочні ферми для того, щоб можна було добитися контролю якості цього молока і вести якийсь облік його кількості. Неясно, скільки знадобиться років для помітних змін.
Тіньовий сектор
А поки що виробництво цього молока не оподатковується, збут відбувається за готівку, а це означає, що воно не враховується ні в податковій, ні в статистичній звітності, немає належного ветеринарного контролю і проконтролювати, як це молоко виробляється і переробляється, дуже важко.
На сьогоднішній день існує велика кількість маленьких виробництв, підприємств, які це молоко скуповують, виробляють з нього продукцію і продають її на базарчиках в маленьких магазинах відповідно за нижчою ціною, ніж продаються молочні продукти індустріальних молочних підприємств, які працюють з великими фермами. Ці підприємства платять податки офіційно: податки на заробітну плату, податки на вироблену продукцію, ПДВ і все таке інше.
А підприємства, які працюють по суті «підпільно», ведуть свою діяльність в зовсім інших умовах. І існування потужного тіньового сектору – це теж одна з причин того, що молочна галузь опинилася в кризовій ситуації.
На полицях наших магазинів, які заполонив імпорт, все менше місця залишається для вітчизняної молочної продукції. Сьогодні ми вже чуємо, що лунають заяви про вірогідність закриття підприємств або призупинення їх діяльності. І ця загроза існує не тому, що вони погано працюють, а тому що не можуть витримати фінансовий тиск ситуації, яка зараз склалася: різке зростання ціни на енергоресурси, дорога сировина і при цьому неможливість услід за зростанням собівартості збільшити ціну на свою продукцію. Тому стан галузі викликає тривогу.
Молочноконсервні комбінати
Молочноконсервні комбінати опинилися у ще складнішому становищі. До подорожчання всіх вказаних ресурсних складових додалося і подорожчання цукру. Минулого року за 2-3 місяці він подорожчав вдвічі. Стала дорожчою упаковка, жерстяна тара.
Ічнянський МКК – експортоорієнтоване виробництво. Воно залежить в тому числі і від курсу гривні. Трохи легше, ніж іншим нам тому, що ми – сучасне підприємство і це дає трошки більше можливостей економії в плані енергоефективності. Але наші конкуренти знаходяться в Європі, в Азії, в Америці. Це дуже потужні підприємства, з якими на міжнародному ринку ми мусимо конкурувати по ціні. А як ми можемо конкурувати, коли минулого року ціна на цукор в Україні доходила до 700-800 доларів, а в Польщі, наприклад, цукор коштував 500 доларів. А на біржі в Лондоні коштував 550.
Ми намагалися вплинути на ситуацію: зверталися до виробників цукру, хотіли добитися дозволу завезти безмитний цукор, фактично, вели боротьбу за виживання. Все це дуже сильно вплинуло на нашу роботу. Фінансові показники впали в рази порівняно з попереднім роком.
Тому така ситуація не тільки, скажімо, у когось, у нас вона теж не дуже гарна. Це видно і по обсягах виробництва, і по експорту.
На нашу роботу, так само як і на роботу інших молокозаводів, сильно впливає вартість молока-сировини. Ми закуповуємо багато молочної сировини в тому числі і тому, що єдині в Україні виробляємо концентроване молоко без цукру. І тут через дорогу сировину ми стикаємося з труднощами: наші європейські конкуренти мають можливість свою продукцію продавати дешевше. Ми змушені знижувати ціну або взагалі зупиняти виробництво, тому що ми не можемо конкурувати, коли наша ціна вище. І ми чітко бачимо, що неврегульованість ціноутворення, а точніше, неувага до молочної галузі з боку керівництва держави, призвела до такого стану, в якому ми зараз знаходимось. Галузь потрібно буквально рятувати, і рятувати вже не якимись обіцянками, а реальними ефективними діями.