Річниці прийняття Закону № 1115 присвячується
У грудні 2021 року виповнився рік, як під тиском лобі, до складу якого входили Асоціація виробників молока та Всеукраїнська аграрна рада, в нашому парламенті було прийнято закон № 1115 «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо ставки податку на додану вартість з операцій з постачання окремих видів сільськогосподарської продукції». Вперше у світовій податковій практиці було розірвано ланцюг справляння ПДВ. В молочній галузі це означало зменшення ПДВ з 20 до 14% для виробників молока, і збільшення податку на 6% для переробників.
Незважаючи на закони економіки, застереження фахівців про наслідки і просто здоровий глузд, з 25 лютого 2021 року закон набрав чинності і на фоні складнощів, обумовлених пандемією COVID та неочікувано для сезону зростаючою ціною молока-сировини, почалося ще й штучно створене вимивання обігових коштів з молочної переробки.
Коментуючи те рішення, Данило Гетманцев, голова Комітету з питань фінансів, податкової та митної політики, в своєму недавньому інтерв‘ю Agropolit, говорить: «Рішення про зменшення ПДВ з 20 до 14% для сільськогосподарських товаровиробників було від самого початку хибним. І я про це казав. Після запровадження воно не дало жодного позитивного результату у боротьбі зі скрутками. Коли запропонували скасувати рішення – я пропонував скасувати 14% для всіх аграріїв загалом. Але на тому етапі була така компромісна позиція, що скасували лише частково.
Чому рішення хибне? Ви розриваєте ланцюг ПДВ. Розумієте? Якщо в середині ланцюга ПДВ – від виробника чи імпортера до споживача – ви знижуєте ПДВ, то сформовану цим зниженням різницю має на себе хтось взяти. Воно ніде не зникає. І кінцева ціна на продукти харчування не зменшується. Цю різницю в 6% поклав собі в кишеню виробник зерна, а не переробник».
Недолуге, безграмотне рішення про зниження ПДВ тільки в одній ланці ПДВ, було прийнято в комітеті з перевагою всього в 1 голос під тиском, незважаючи на спроби Данила Гетманцева переконати депутатів у хибності такого рішення. Тоді навіть було зареєстровано постанову про його відставку, яку голова комітету пов‘язує саме зі своєю позицією з цього питання.
Так от, в молочній галузі наслідком цього виграшного тільки для молочних господарств рішення стали величезні фінансові втрати переробників, які вони постійно несли протягом кількох місяців до серпня, поки нарешті не змогли переконати законотворців у тому, що і так було очевидним будь-якому грамотному економісту.
Увесь цей час, поки продовжувався відтік грошей з переробної галузі через масштабні ігри з ПДВ під прапором «боротьби зі скрутками», молочні господарства потроху підвищували ціну на сировину для «партнерів», як вони люблять називати переробників. Правда, їм і самим тоді приходилося не солодко. І переробні підприємства це, звичайно знали, бо кожен завод роками вибудовує відносини зі своїми постачальниками і цінує їх. З огляду на це, переробні підприємства закуповували молоко «по чому скажуть», терпіли збитки, але ніколи не опускалися до приниження виробників молока в інформаційному полі, не дорікали їм тим, що вони не в змозі добитися пристойної рентабельності і тим більше, коментуючи відносини з Асоціацією виробників молока та Всеукраїнською аграрною радою не вживали слів «війна», «відкопали сокиру війни» і тому подібних агресивних дешевих штампів.
Переробні підприємства, розуміючи свою відповідальність перед українцями у забезпеченні молочними продуктами, будуть шукати шляхи збереження галузі всіма доступними способами – захищаючи потрібні галузі законопроекти і переконуючи державних діячів в необхідності підтримувати всю галузь – і молочне скотарство, і переробку, спираючись на інвесторів і партнерів, не засліплених популізмом, але здатних мислити в термінах економіки, а не медійних клікбейтів.