Вадим Чагаровський: Три етапи розвитку молочної галузі

Вадим Чагаровський, голова Спілки молочних підприємств України

В Україні неможливо робити ставку чи на дрібнотоварне, чи на великотоварне виробництво молочних продуктів – має бути комбінація цих двох моделей. 3 2022 по 2030 роки необхідно передбачити розвиток промислового виробництва молока: будівництво ферм, розвиток індустрії, висока якість молока, поголів’я 1 млн голів. Виробництво молока може сягнути 5,5 млн тонн.

В одноосібних господарств шлях один – перетворення на сімейні молочні ферми. Особливо це стосується Західної України, яка історично готова до цього. І тут також необхідна програма державної підтримки.

Хоча є певні проблеми: не вирішено питання із землею, інвестиціями.

У 2030 році на перероблення має надходити 6 млн тонн молока. Фактично нам необхідно за вісім років подвоїти перероблення молока – з 2,7 млн тонн, які очікуються у 2022 році.

Ми пропонуємо три етапи розвитку молочної галузі.

Перший етап – на період бойових дій – це збереження поголів’я великої рогатої худоби через відновлення програм державної підтримки. Так, у Законі «Про державний бюджет на 2023 рік» є підтримка за програмою «Доступні кредити 5-7-9%» у сумі 20 млрд грн.

Також потрібно розвивати програму державних замовлень та закупівель молочних продуктів до Держрезерву, зокрема для Збройних Сил України. Цей процес триває, і чимало молокопереробників долучені до нього.

Треба ухвалити Закон «Про торгівлю продуктами харчування» над цим активно працює Спілка молочних підприємств Украйни, підтримувати експорт біржових молочних продуктів.

Потреби молочної галузі в кредитних обігових коштах становлять близько 3 млрд грн.

Другий етап розвитку – післявоєнний період (один-два роки після війни) – передбачає збільшення і поголів’я ВРХ, і виробництва молока на 10-15%, розширення експортних ринків. Так, ще не освоєні ринки Азії, країн MENA.

Фінансування цього етапу потребує $150 млн.

Підтримка держави у післявоєнний період у вигляді державних субсидій, стимулювання експорту, часткова індексація інвестицій у модернізацію галузі для глибинної переробки, кредитна підтримка на створення нових переробних потужностей.

Як на мене, треба вести мову не про відбудову країни після війни, а про будівництво нової, модернової України.

Третій етап – це створення сучасної молочної галузі. У цій справі найважливіше – підготовка кадрів. Нині наша молочна галузь гостро потребує висококваліфікованих спеціалістів.

До слова, Спілка молочних підприємств України досягла угоди з Польщею щодо делегування молочними компаніями наших студентів на навчання до потужного Ольштинського університету, де готують технологів молочної промисловості.

Розвиток кооперації виробників та переробників молока. Ми до цього в Україні рухаємося дуже повільно, але про кооперацію необхідно замислитися і великим молочним компаніям, і виробникам молока.

Модернізація переробних підприємств передбачає й енергоефективність, з якою ми вже стикнулися ось-ось, і підвищення екологічних стандартів.

Захист внутрішнього ринку: об’єднання зусиль сумлінних виробників у боротьбі проти фальсифікату – одне з головних у післявоєнний період.

Захист українських виробників молочної продукції – це про державний протекціонізм. Ми ставили питання щодо спецрозслідування по імпорту. Наразі, під час війни, питання політично недоцільне, але після ми знову піднімемо його.

Зміни до маркетингових стратегій. Виробництво молочних продуктів за мембранними технологіями, розвиток лінійки органічних і функціональних продуктів, а також продуктів не на молочній основі. Сьогодні ринок останніх звузився, але після війни продукти не на молочній основі знову матимуть високий тренд.

Ну, і нарешті – виробництво продуктів для В2В і HoReCa.