Керівник аналітичного відділу СМПУ Леонід Тулуш
5 квітня 2022 року набув чинності Закон України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану” №2142, яким підрозділ 1 «Особливості справляння ПДФО» розділу ХХ Податкового Кодексу було доповнено новим пунктом 23.
Даним пунктом було передбачено, що під час воєнного стану положення пп. 165.1.24 п. 165.1 ст.165 застосовуються з урахуванням таких особливостей:
– доходи, отримані від продажу платником податку особі, яка має статус податкового агента, власної сільгосппродукції остаточно оподатковуються такою особою під час їх нарахування (виплати);
– податкові агенти у своїй податковій звітності відображають лише загальну суму нарахованих доходів, виплачених фізичним особам від продажу ними такому податковому агенту власної сільгосппродукції, та загальну суму утриманого з них податку – при цьому, інформація про суми окремої виплати, суми нарахованого на неї податку, а також відомості про фізичну особу, яка одержала такий дохід, у податковій звітності не зазначається.
Отже, з 5 квітня 2022 року було суттєво змінено порядок оподаткування доходів фізичних осіб від продажу власної сільгосппродукції – внаслідок запровадження режиму “остаточного оподаткування” відповідних доходів обов’язок по утриманню ПДФО було покладено на податкових агентів – покупців.
До законодавчих змін, на податкових агентів – покупців сільгосппродукції у фізичних осіб – покладався лише обов’язок інформування контролюючих органів щодо сум нарахованих (виплачених) доходів, а подальше адміністрування ПДФО відбувалось вже без їх участі.
Варто відзначити, що мета відповідних законодавчих змін була незрозумілою: чи то боротьба із податковими зловживаннями, чи то спрощення податкових відносин, чи то бажання збільшити надходження до бюджету у період воєнного стану за рахунок господарств населення.
Дане питання публічно не обговорювалось – у період внесення законодавчих змін практикувалось генерування дискусійних податкових новацій без належних консультацій з представниками реального бізнесу та експертним середовищем.
ПОЗИЦІЯ ДПС УКРАЇНИ
Представники органів ДПС України різних рівнів у своїх консультаціях / роз’ясненнях відразу розставили “крапки над “і”, заявивши про те, що: “зважаючи на зміни, які внесені до ПКУ в частині оподаткування доходів фізичних осіб, отриманих від продажу власної продукції тваринництва, безпосередньо податковим агентом (тобто в режимі “остаточного оподаткування”), слід зазначити, що протягом періоду дії воєнного стану податкові агенти при нарахуванні зазначених доходів зобов’язані утримувати ПДФО з усієї суми вказаного доходу, тобто без урахування неоподатковуваного розміру таких доходів, визначеного пп. 165.1.24 п. 165.1 ст. 165 ПКУ”.
Тобто, органи ДПС України у своїх роз’ясненнях за період з квітня по червень вимагали утримання ПДФО та ВЗ із повної суми доходу, що виплачувався податкових агентом за реалізовану йому фізичною особою сільгосппродукцію власного виробництва – без урахування неоподатковуваного розміру таких доходів, визначеного пп. 165.1.24 п. 165.1 ст. 165 ПКУ та без урахування фактично понесених витрат на виробництво такої продукції.
Отже, на думку ДПС України, господарства населення повинні були віддавати 19,5 % отриманих доходів від продажу власновиробленої продукції державі / місцевим громадам у вигляді ПДФО та ВЗ без урахування наявних пільг та понесених витрат.
ПОЗИЦІЯ МІНФІНУ
Зваживши на хибність позиції ДПС України – як із економічної, так і з юридичної точки зору, Мінфін наприкінці червня оприлюднив власне роз’яснення даної ситуації https://mof.gov.ua/…/roziasnennia_shchodo…
У своєму роз’яснені Мінфін зазначив, що “податкові агенти протягом періоду дії воєнного стану при нарахуванні доходів від продажу власної с.-г. продукції фізичним особам зобов’язані утримувати ПДФО з усієї суми вказаного доходу – тобто без урахування неоподатковуваних розмірів таких доходів, встановлених абзацами четвертим / сьомим пп. 165.1.24 п. 165.1 ст. 165 Кодексу – лише у разі ненадання фізичною особою – платником податків копії довідки про самостійне виробництво продукції тваринництва або документів що ідентифікують особу.
Таким чином, Мінфін визнав право фізичної особи, а відповідно, і податкового агента, на урахування неоподатковуваного розміру доходів від продажу сільгосппродукції, передбаченого пп. 165.1.24 п. 165.1 ст. 165 Кодексу, при оподаткуванні відповідних доходів.
Водночас, конкретного алгоритму підтвердження права на неоподатковуваний розмір доходів від продажу продукції тваринництва Мінфін у своєму роз’ясненні від 20.06.2022 р. не навів. Відсутній він і у наявних роз’ясненнях ДПС України.
РОБОТА НАД ПОМИЛКАМИ
Наразі, завдяки зусиллям Спілка молочних підприємств України, народного депутата України, Голови Комітету Верховної Ради України з питань фінансів, податкової та митної політики Данила Гетманцева та народного депутата України, секретаря Комітету Верховної Ради України з питань бюджету Володимира Цабаля, автора правки № 12 до проекту Закону України реєстр. №7428-2, прийнятого Верховною Радою України 29 липня 2022 року, пункт 23 підрозділу 1 розділу XX Податкового кодексу було вилучено, а, отже, відповідна невдала податкова практика скасована. https://itd.rada.gov.ua/billInfo/Bills/Card/39817
АНАЛОГІЯ З ІНІЦІАТИВОЮ ЩОДО СТАВКИ ПДВ РІЧНОЇ ДАВНИНИ
В даному випадку мимоволі виникає аналогія із ситуацією річної давнини, а саме із невдалою практикою однократного застосування ставки ПДВ у розмірі 14 % при оподаткуванні операцій із постачання неекпортноорієнтованих видів сільгосппродукції.
Варто нагадати, що з 1 березня 2021 року набули чинності положення Закону України “Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо ставки ПДВ з операцій з постачання окремих видів сільгосппродукції” №1115, якими передбачалось однократне застосування ставки ПДВ у розмірі 14 % при оподаткуванні операцій з постачання неекпортноорієнтованих видів сільгосппродукції. Надалі, при здійсненні переробки зазначених видів сільгосппродукції, ставка ПДВ поверталась до свого стандартного значення (20 %) – що й визначало питання про доцільність відповідного “податкового маневру”.
Внаслідок негативного впливу відповідного експерименту на діяльність підприємств з переробки сільгосппродукції – в першу чергу, тваринницької – вже в липні 2021 року Верховній Раді України довелось відновлювати дію стандартних ставок ПДВ при оподаткуванні операцій з постачання неекспортноорієнтованих видів сільгосппродукції (Закон № 1600).
Невдалий податковий експеримент тривав тоді чотири місяці (з березня по червень).
Наразі новий податковий експеримент – вже із порядком оподаткування власновиробленої сільгосппродукції – також тривав чотири місяці (з квітня по липень).
ВИСНОВКИ
На жаль, попри скасування відповідної норми Податкового кодексу України, законодавчі зміни не передбачають звільнення податкових агентів від необхідності утримання ПДФО та ВЗ із відповідних доходів за період з моменту набуття чинності Законом №2142 до набуття чинності проголосованим Верховною Радою 29 липня Законом (квітень-липень).
Причому, з огляду на досить туманні роз’яснення порядку підтвердження того, що реалізована продукція тваринництва є власновиробленою – що дало б підстави для застосування неоподатковуваного розміру відповідних доходів – потенційно можливими є проблеми у податкових агентів при перевірках їх діяльності органами ДПС за період дії п. 23 підр. 1 розділу XX Податкового кодексу.
Крім того, внаслідок діаметрально протилежних законодавчих змін, досить дивно виглядає підхід до оподаткування доходів від продажу власновиробленої тваринницької продукції у 2022 р.:
– у січні-березні 2022 р. – не оподатковується;
– у квітні-липні 2022 р. – оподатковується;
– у серпні-грудні 2022 р. – не оподатковується.
ПИТАННЯ ОБҐРУНТОВАНОСТІ ЗМІН В ОПОДАТКУВАННІ
Як зазначалось вище, відповідні зміни – з огляду на період їх внесення – не обговорювались із представниками реального бізнесу та експертним середовищем.
Як показала практика, внаслідок неналежного експертного обговорення пропонованих законодавчих змін в оподаткуванні, частина з них виявились, як мінімум, неефективними.
Це, зокрема, стосується, вищезазначеної зміни порядку оподаткування доходів від продажу сільгосппродукції, а також новації щодо запровадження 2-%-ого податку з обороту у формі єдиного податку 3 групи, реалізованого відповідно до Закону № 2120.
Очевидно, що запровадження 2-%-ого податку з обороту лише ускладнило податкове адміністрування – не зумовивши анонсоване полегшення податкового тиску для суб’єктів господарювання – за виключенням хіба тих, хто й до цього перебував на сплаті ЄП 3 групи за ставкою 5 %.
Наразі необхідність скасування подальшого застосування 2-%-ого податку з обороту є очевидною – як очевидним є те, що рішення про запровадження порядку “остаточного оподаткування” доходів від продажу сільгосппродукції було хибним.
Проте, навіть повернення до усталеного порядку оподаткування не оберігає суб’єктів господарювання від фінансових втрат, зумовлених невдалими законодавчими рішеннями у сфері оподаткування.
Таким чином, попри удавану простоту, реформування моделей та механізмів оподаткування вимагає більш ґрунтовного експертного обговорення.